Достигло. Ми на порозі великого контрнаступу. І це, як посівна. В один період ми виводимо в поля всі трактори України й висіваємо майбутній результат. Відмінність у тім, що результат у полі залежить від погоди значною мірою, а результат на полі бою – від того, наскільки достигла українська лють. Часто мені кажуть, що я надміру оптиміст, що ми вже втратили найкращих воїнів, зміна підготовлена гірше, що в Міноборони тільки проявляються проблеми й тільки набирає сили закупівля яєць по 17 і яблук по 51. Що Захід від нас втомився, підтримка слабшає… Ризики оцінені, ресурси пораховані. Тому висновок об’єктивний: розгромити ворога можливо. Відкинути його за межі України можливо.

І у мене не сліпа віра в Залужного, віра – в Бога, а довіра – до Залужного. Чомусь мені здається, що в нього такий самий комп’ютер, як у мене, тільки ще сотні помічників та радників, й усі вони можуть відкрити гарвардські матеріали про менеджмент в умовах максимальної невизначеності, написати сценарії подій та обрати оптимальні. Кілька. Ну ще й витяг зі Старого Заповіту підкласти генералу в теку.

І сказав Давид до филистимлянина: «Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім’я Господа… І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом, — бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку».

І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув із пращі, – і вдарив филистимлянина в чоло його. І той камінь втявся йому в чоло, – і він упав на обличчя своє на землю.

І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем, – і вдарив він филистимлянина, та й убив його, а меча не було в Давидовій руці.

Отак. Вдарив та й убив. І навіть меча не мав, навіть самурайського. І я думаю, ніхто не має сумніву, що Бог на нашому боці.

Я розумію, дорога читачко, що вам у голові кози, яких 50 штук і треба шукати грант на підтримку діяльності, а у вас, читачу, півтори тисячі гектарів невідомо під що, ну не кукурудзу ж сіяти. Чи таки кукурудзу? А я тут до вас зі Старим Заповітом та Арестовичем. Бо свій заповіт у Савла й свій у Павла заповіт…

Та вже вся Україна сіє ярі, всі області. Експертне середовище криком кричить, що аграрії забезпечені зезерами на 52%, а добривами на 70%. Байдуже, сіймо. Довіряємо Залужному і сіймо. Так, зерновий коридор продовжено лише на 60 днів, але ж є сценарій, коли кацапського флоту не буде, і буде нам не коридор, а вся квартира. Що ото в коридорі стовбичити, проходьте й сідайте на диван поруч з експертами.

Так, є варіант посіяти сою. Проте по кукурудзі сценарії кращі, бо Аргентина твердо наміряється зібрати 36 млн т замість заявлених 50 млн т, а в Бразилії затримується посівна сафрін’ї (кукурудзи другого врожаю), й прогнози знижуються… на 300 тис. т… Правда, Бразилія планує зібрати 150 млн т сої. Величезні обсяги не повинні нас жахати, тому що в Аргентині та Бразилії гігантських об’ємів сягає тваринництво, і більшу частку врожаю воно успішно з’їдає, але все ж таки це світові гравці вищої ліги, а ми – першої. Хоча за дев’ять місяців ми експортували 36,7 млн т зерна, і в умовах війни це неабиякий успіх. Не дуже вдало йде наземний експорт до Польщі та Румунії. З певних причин зерно, яке з таким великим напруженням виперли через кордон, у Польщі кидають і розпродують за безцінь, що, зрозуміло, викликає і протест місцевих фермерів, і реакцію уряду. Імпорт зерна з України до Польщі буде обмежено. Сподіваймося, що не транзит. Бо інакше біда.

Мені здається, що сценарій посівної має бути таким: 10% площ під кукурудзою – під соняшник, ще 10% – під сою. І все. Інших хірургічних методів не потрібно. Бо гороху ми вже не з’їмо, навіть з гірчицею. А соняшниковий шрот дорожчає щодня. Я вас розумію, ви оно дивитеся на цибулю, яка 2022 року зросла на 400% проти 2021-го. Проте не раджу, не раджу. Непроста культура. І ціни навряд чи так триматимуться, вирівняються.

Недовнесення добрив може мати негативні наслідки лише для тих, хто економив на добривах у мирні часи. Нормально удобрений у попередні роки ґрунт при нормальній сівозміні пробачить брак якоїсь частки азоту й фосфору. А от засоби захисту доведеться застосовувати за нормою. Шкідники й хвороби нікому нічого ніколи не пробачать.

Перед Великоднем завжди похолодання. Ну не страшно, абрикоси ще не цвіли.

Якщо ви маєте кредитну історію й нормальні стосунки з банком, то кредити ще дають. Є шанси під 5% узяти кількадесят мільйонів на сезон, бо ж після посівної ще треба обробити та щось треба на жнива, до жнив подбати про елеватор.

Ну й у наступ, уперед! Двісті місяців, ціла епоха – ми разом – і вперед.

Не має значення, що в нас немає меча. Камінь і мотузка завжди знайдуться при дорозі, з нами Бог і Залужний.

Дірка в лобі ворогу гарантована, а нам своє робити: сіяти й вирощувати.

Наступний рубіж – п’ятсот випусків. Тільки ж ви, читачу й читачко, тримайтеся, бо це нескоро.

А перемога скоро.

А посівна – вже!

Обнімаю вас. 

Ваш головний редактор