Дмитро Стула – тернопілець студент катедри міжнародних відносин та дипломатії Західноукраїнського національного університету та фахівець Тернопільського обласного молодіжного методичного центру обласної ради. Йому 21 рік.

Від січня свободівець, сокілець боронив Україну на Харківщині, нещодавно його перекинули на Бахмутський напрямок, про який каже, що ситуація тут дуже складна, але захисники твердо стоять в обороні України.

Пресслужба Тернопільської обласної «Свободи» поспілкувалася з Дмитром. Трохи тез із цього спілкування.

Отож, увечері 24 лютого 2022-го Дмитро Стула разом побратимами рушив на захист столиці й мав намір зостатися в тамтешній теробороні, але після завершення боїв за Київщину змушений був повернутися до Тернополя. Далі були місяці волонтерства й курсування між Файним і передовою. Возив авто, амуніцію, харчі. Вступив до Добровольчого формування «Добровольчий батальйон територіальної оборони Тернопільської обласної ради (ТОР)».

«То кузня духу й гартування тіла, – зазначає. – Багато моїх побратимів із ДФТГ «ТОР» зараз мобілізовані в лави ЗСУ й у різних батальйонах, на різних напрямках фронту нещадно б’ють орків.

Ворога не можна…

-…недооцінювати. Моск@ль – то така істота, що не має нічого святого, пре напролом. Їхня кількість шокує. Вбиваємо одних, а по їхніх трупах ідуть інші. Навала за навалою.

На війні…

-…смерть ходить поруч з життям. Нещодавно авто, в якому їхали троє моїх побратимів, підірвалося на міні. В одного – важка контузія, другий – важко поранений, зараз йому рятують ноги, а третій – дивом уцілів. На війні щодня на власні очі бачиш диво. Дай Боже кожному з воїнів сильного янгола-охоронця.

«Сокіл»…

-…сформував мене як особистість. Дав знання й навички, які допомогли вистояти й вижити на фронті. Переконаний, що такі організації потрібно популяризувати, розширювати, підтримувати. В «Соколі» виховують свідому, цілеспрямовану, ідейну молодь, готову в будь-який момент стати на захист України, жертвуючи всім. І якби від початку незалежності такі патріотичні організації як «Сокіл» мали цілковиту державну підтримку, то багатьох нинішніх проблем ми б уникнули.

Для перемоги нам потрібно…

-…найперше, танки. Помаленько-потихенько вони до нас їдуть. По-друге, потужна артилерія та далекобійні ракети, щоб знищувати логістику ворога. І не кілька, а багато.

Китай…

-…хитро шукає свою вигоду в усьому й усюди. Тому він зайняв відносно нейтральну позицію, щоб отримати максимум користі для себе.

Наслідки війни...

-…доведеться ліквідовувати роки. Міста відбудуємо, економіку – відновимо, а ось з людьми – складніше. Наші діти ще довго здригатимуться від різких звуків, плакатимуть під час сну й точно ненавидітимуть все московське. Нашим мужнім захисникам потрібна буде реабілітація. Вже зараз необхідно думати про це, про інклюзивність, доступність населених пунктів для інвалідів, робочі місця. Ця війна – полум’я, що нищить все. Але у полум’ї залізо перетворюється в сталь, народ – у націю. Із полум’я війни Україна як Фенікс, вірю, воскресне ще сильнішою.

Бійцям зараз потрібні…

-…точно авто й квадрокоптери. Їх ніколи багато не буває. Війна швидко перемелює техніку. Коптери, наприклад, часто живуть тільки два-три вильоти, яким би вправним та обережним не був пілот. Але основна потреба – це артилерія. Вона дуже потрібна, бо ворог безнастанно обстрілює мінометами, дуальною артилерією та РСЗВ. Важливо мати чим дати йому гідну відповідь.

Перемога…

-…обов’язково буде. Не через місяць, так до кінця року, чи через рік. Але точно буде. У нас просто немає іншого виходу. Або будемо господарями на своїй, Богом даній землі, або – московськими рабами. Вибір – очевидний. Хоч ціна його дуже висока…

Пресслужба ВО "Свобода"

The post Дмитро Стула: «Або будемо господарями на своїй, Богом даній землі, або рабами; ціна висока…» appeared first on ВО "Свобода".