Націоналіст, активний прихильник «Свободи» Юрій Шалигін багатьом відомий як засновник та адміністратор таких популярних у Фейсбуці груп як  «Країна Героїв без вати»,  «Демосковізація». Велику війну в Україні міг спокійно пересидіти в Італії, де працював багато років, але з початком широкомасштабного вторгнення не міг залишитися осторонь – відразу почав  шукати шляхи, як повернутися. В перші дні війни через соцмережі списався з лідером «Свободи» Олегом Тягнибоком, і очільник націоналістів дав контакти Маргарити Омельченко – заступника командира Петра Кузика в батальйоні «Свобода».

Юрій приїхав в Україну з Італії 3 березня минулого року. Так швидко, як тільки зміг – в той час, в перші дні війни, пригадує, до нас  не літали літаки, не їздили потяги ані буси. Приїхав власною машиною і відразу вирушив на Київ – туди, де був найбільше потрібний.  До батальйону «Свобода» пристав добровольцем. А після звільнення Київщини, аби продовжити службу,  разом з побратимами, з якими пліч-о пліч воював,  звільняв українські території від ворога,  – влився в лави Нацгвардії.

Юрій був снайпером.  І напевне знищував би ворога досі, якби під Рубіжним не отримав серйозне поранення.   Зараз він в одному з госпіталів України. Жартує, що кочує з лікарні в лікарню. Ми додзвонилися, аби трохи поговорити…

Розкажете про поранення? Як то було?

Це був кінець травня минулого року. Рубіжне. Довкола моєї позиції качалося немало настріляних орків, тож вороги розуміли, що тут працює снайпер. Того дня я, здається, мав передчуття…  Нас підняли по тривозі о 4 ранку.  Заступив на позицію. Десь перед 10 годиною   почали літати ворожі дрони, запрацювала їхня  артилерія.  Я спостерігав за ситуацією. Бо коли працює артилерія, під її прикриттям «під шумок» заходить чужа піхота.

Вочевидь, працювала їхня антиснайперська група.  Я отримав кульове поранення від снайпера  – калібр 7. 62. І осколкове поранення через розрив снаряду гранатомета.

В 10 годині почув хлопок. Зрозумів, що поранений – залетіло в ногу. В мене  досить високий больовий поріг, тобто  болю майже не відчував. Знаходився на 6 поверсі багатоповерхівки. Подумав, що треба акуратно зсунутися з крісла, аби не влучили і в голову.  Але почув вибух, мене відкинуло. Заряд від гранатомета вирвав в нозі глибоку рану.  Почав втрачати кров. Далі все, як в тумані.

Щастя, що побратими зуміли вас винести…

Так. На допомогу відразу прибігли хлопці, які сиділи поверхом нижче. Почули вибух, а знали, що я там. Рана була дуже глибока – наклали два турнікети, встигли вчасно доправити до медиків – я втратив багато крові.

Відвезли тоді ще в Бахмут, потім Дружківку. Дніпро. Потім Київ.

Що кажуть лікарі, все добре буде з ногою?

З ногою не дуже. Обмежена функціональність.  Не повністю згинається і рана все ще болить. Але це дрібниці. А не дрібниці те, що розвинулася гіпертонія, яка заважає мені далі служити. Зараз маю багато наслідків поранення, зокрема контузію, які пробую вилікувати. Це незвично – бо раніше був абсолютно здоровий і ніколи не ходив до лікарів.

Рубіжне тоді, пригадую. дуже обстрілювали?

Орки обстрілювали Рубіжне, а я обстрілював орків. Як снайпер стріляв на дуже велику відстань – вони не могли мене дістати. Маючи добрий зір, уночі орієнтувався на характерні прикмети. На ліхтарики, які вони вішають на чоло, на мерехтіння їхніх тепловізорів.

Є нічні приціли…

Так, але з ними можна вести вогонь максимум на 200-300 метрів. Мені треба було цілити далі.

Навчання снайпера – це ж дуже тривале навчання…

Так. Я відслужив строкову службу і мав певні навички…

Але вороги таки суттєво зруйнували місто обстрілами…

По Рубіжному, Сіверодонецьку,  по Лисичанську я зрозумів, що у ворога багато снарядів ще з совєтських часів, і він методично знищує місто за містом.  За своєю природою росіяни – руйнівники. Усе добре, гарне, світле  їх дратує. Вони мають потребу знищувати  добрих людей, гарні будинки, відремонтовані вулиці.  Вони не спроможні  побудувати свою країну – тому силуються зруйнувати нашу. Образно кажучи – живуть для того, щоб дотягнути світ до свого рівня…

Що ще ви зрозуміли про ворога за ті кілька місяців в епіцентрі бойових дій?

В мене таке враження, що цією війною росіяни вирішили почистити свою країну від своїх рідних зеків, алкоголіків, наркоманів. Часом бачу: іде орк. Стріляю і знаю, що точно попав, а він іде далі… Продовжує йти, бо він під кайфом.  Опісля ми підходили забрати їхні документи, зброю.  І бачили, що їхні аптечки – з психотропними препаратами.  Доводилося чути, що мають такі ліки, які людина п’є і потім не тямить, що робить.

З усіх виборів в росії відомо, що в них 80 відсотків такого суспільного «дна». Тому воювати нам ще довго. Хоча маю надію, що, може,  самим росіянам набридне гинути на наших полях.  Доброї зброї та амуніції вони не мають. Бачив їхні броніки – їх можна прошити навіть з пістолета. Їхня зброя часто іржава, без комплекту, без полум’ягасника…

Хоч би Китай не давав зброї…

Але що то за зброя? От зараз підриваються дрони в Криму. Вочевидь, це росіяни тестують китайські дрони, які не долітають до цілі  і підриваються на нашому півострові.

Як нам перемогти ворога?

Ця війна має стати справою кожної людини. Наші чоловіки мають не ховатися від призову, а самі йти у воєнкомат. Бо з тих, які, наприклад, мобілізувалися зі мною – вже багато загинуло. Багато хто після поранення не може повернутися на війну.

Тим часом  втратити країну набагато страшніше, ніж втратити життя.  У кожного з нас є діти, родичі.  От я би не хотів, щоб у моєї дочки, яка зараз в Італії,  не було своєї батьківщини…

Плани після перемоги іще не складали?

Ще не складав. Хоч оптимістично думаю: ще два місяці – і перемога. Ще місяць – і перемога. Колись Совєтський Союз воював з Афганістаном. Після 50 тисяч загиблих Союз вивів з Афганістану свої війська. Московія   вже має понад 170 тисяч загиблих, а кремлівські кровопивці поки не зупиняються.

Чим зараз живете? Соцмережами?

Живу спілкуванням з рідними, з друзями.  У соцмережах зараз менше буваю, хоч фактично жив ними до великої війни. Адже у соцмережах   багато сумних новин. То друг загинув, то когось із друзів поранило. Повноцінно до соцмереж повернуся вже після перемоги.

Пресслужба ВО "Свобода"

The post Юрій Шалигін: «Росіяни за своєю природою руйнівники, що знищують усе добре, гарне, світле» appeared first on ВО "Свобода".