У цивільному житті Михайло Ковалів – співвласник фермерського господарства, депутат Самбірської районної ради від ВО Свобода», нині ж солдат 24-ї окремої механізованої бригади.

Націоналіст пройшов Луганськ, Лутугине, Сабівку ще у 2014-2015 роках, а Сіверодонецьк та Бахмут побачив уже після початку повномасштабного вторгнення. Михайло – один з тих, хто прикривав відхід наших сил із Сіверодонецька. Пережив поранення. Доки був у лікарні, отримав звістку про загибель брата: Володимир Ковалів загинув внаслідок авіаудару. «Для нього смерть за Україну не була страшною. Але він точно хотів дійти до москви», – каже Михайло.

Зараз Михайло Ковалів після невеличкого відпочинку знову повертається в стрій та готовий до будь-якого розвитку подій, про що і розповідає нашій журналістці Олені Борзик.

– Де ви зараз, чим займаєтеся?

– Зараз ми в частині: чекаємо наказу вирушати. По всьому фронту, відомо, готуються до наступу. Думаю, у мене буде можливість взяти в ньому участь – я ж у першому штурмовому батальйоні.

Маю чималий досвід, тож готовий ділитися ним з тими хлопцями, які щойно приходять.

Правда, от тільки недавно став в стрій. Перед тим був на ротації, трішки відпочив.

– Як відпочивали? Вдома?

– Звичайно, якщо є можливість побути вдома, то це найліпший відпочинок, як психологічно, так і фізично. Побути коло сім’ї – що може бути краще. Також це додаткова мотивація якнайшвидше перемогти і повернутися.

– Можливо, у вас є особливий спосіб розслабитися?

– Унас вдома невеличка ферма – понад 70 голів корів. Для когось це може багато і складно, а для мене поратися на фермі – чудовий відпочинок. Розслабляє.

…Переживаю не так за себе, як за наших дітей, майбутніх дітей, внуків. Щоб хоча б вони мали певну стабільність в нашій країні. Щоб не жили в такому напруженні, як живуть наші діти. Бачу по своєму синові, що хоч він ходить в школу, вчиться, але все ж має підвищену тривожність через те, що вже знає, що таке обстріли.

Умене ж дружина з Харківщини. Перед початком війни поїхала до родичів, які проживають на Салтівці. І так сталося, що в перші дні війни вони з сином були там… Добре, що хоч щасливо виїхали. Проте ще чимало родичів дружини досі на Харківщині.

– Боротьба зараз іде за те, щоб наступне покоління вже не знало війни – то правда. Чи думали ви, що так буде нині?

– Нещодавно сидимо і говоримо з батьком – він добрий шмат життя прожив при совєтському союзі… То він каже: «Я б ніколи не подумав, що ми з росією будемо воювати, що ніж в спину отримаємо». А я на це відповів, що ми, свободівці, завжди знали, що москаль рано чи пізно піде. У2010 році харківські угоди були підписані, як натяк на майбутню війну. Все до того йшло. Був Майдан, були затримання побратимів… Ми, свободівці, не раз про те казали, що треба готуватися до війни, але нас тоді ніхто не слухав. А зараз кажуть, як правильно і далекоглядно ми все передбачали.

– Ви на своїй сторінці часто пишете про потреби бійців…

– Зараз найбільша потреба там – це техніка. Її потрібно все більше і більше. Ми пережили зиму, холод, зараз певно буде трохи легше. В цей час дуже важливо закликати Європу не зупинятися з допомогою.

– Які ви бачите перспективи, якою ви бачите перемогу?

– Важко говорити про перспективи, коли маємо так багато втрат. Звісно, я впевнений, що ми переможемо, але як і коли воно відбудеться – того вам не скаже ніхто. Напевне, наша Перемога дасться нам дуже дорогою ціною. Втрачаємо найдорожчих, найкращих…

Ми народилися в такому історичному періоді, коли багато речей залежать не він нас. І маємо знайти в собі силу та мужність всім тим обставинам протистояти.

Перемога буде. Великою ціною. Але буде…

Пресслужба ВО "Свобода"

The post Михайло Ковалів: «Сподіваюся, у мене буде можливість взяти участь в наступі – я ж у першому штурмовому…» appeared first on ВО "Свобода" Львів.