Цей вірш написався 20 років тому з присвятою Василеві Герасим’юку. Він жив собі тихо у моїх книжках, а позавчора раптом вигулькнув із фейсбуку. Щось мені підказало — не просто так, це якийсь знак. І от сьогодні — я вже лежу ушпиталений в одному з медзакладів Дніпра. Ні, не поранення, просто серце втомилося і взялося бешкетувати. […]